Рак товстої кишки з метастазами! Допоможіть мені у боротьбі за здоров’я!

Початок бою

Все почалося цілком невинно, приблизно три роки тому. У мене дедалі частіше боліло в животі. До того ж з’явилися проблеми з випорожненням. Спочатку я не звертав на це уваги. Я списував усе на стрес або харчове отруєння.

Однак, коли проблема не зникала протягом тривалого часу, я звернувся до лікаря. Потім були обстеження, бесіди з фахівцями, чергові візити до лікарів.

Діагноз поставили швидше, ніж я думав: рак товстої кишки з метастазами в печінку.

Нова повсякденність

Лікарі вирішили призначити мені тривалу хіміотерапію. Я прийняв це мовчки, але всередині мене все завмерло.

Потім настало буденне життя, яке не давало перепочинку. Біль у кістках розливався по всьому тілу. Голова пульсувала, боліли зуби. Нудота та відсутність сил почали визначати ритм дня.

З’явилися страх і втома, але також і тиха надія, що незабаром все повернеться до норми.

Сім'я

Зараз я перебуваю в рідному домі. Це місце, яке я пам’ятаю з інших часів: простіших і звичайніших. Мої батьки весь час поруч зі мною. Мама готує корисні страви, а тато возить мене до різних лікарів або до лікарні на чергові курси хіміотерапії.

Брати й сестри дзвонять, коли тільки можуть. У їхніх голосах я чую занепокоєння, яке вони намагаються приховати за повсякденними темами.

Усі хвилюються, і я це відчуваю. Я надзвичайно вдячний, що в усьому цьому я не самотній, навіть якщо іноді самотність все одно сідає поруч.

Невеликі успіхи

Я намагаюся жити і цінувати кожен день, навіть якщо він виглядає зовсім інакше, ніж раніше. Моїм щоденним викликом стала прогулянка. Іноді коротша, іноді довша, залежно від сил. Коли мені вдається її зробити, я відчуваю тихе задоволення.

Я не можу працювати чи перенапружуватися. Стома та судинний порт щодня нагадують мені про хворобу та обмеження, які вона з собою несе.

Мої захоплення

Моєю великою пристрастю є автомобілебудування. Особливе місце в моєму серці займають спортивні автомобілі, які досі здатні викликати в мені дитяче захоплення.

Відпочинок від лікування — це ігри на приставці та гарна музика. Це прості речі, які дозволяють на мить забути про хворобу та перенести думки на щось легше.

Найбільшою пристрастю і водночас найбільшою силою для мене є мій син. Я обожнюю дивитися, як він тренується і грає у волейбол. Ці моменти на майданчику значать для мене більше, ніж будь-що інше.

Прохання про підтримку

Через стан здоров’я я не можу працювати. Кожен день пов’язаний із витратами, які мені важко покрити самостійно: ліки, проїзд до лікарні, спеціальне харчування та інші нагальні потреби.

Кожна підтримка має для мене величезне значення і допомагає мені у щоденній боротьбі за здоров’я.