Лімфома Ходжкіна. Допоможіть мені у боротьбі за одужання.

Наполегливий кашель

Рік тому, у червні, у мене з’явився кашель. Лікар поставив діагноз «бронхіт», і антибіотики швидко допомогли. Я відчула полегшення і спокій, ніби все повернулося на свої місця. Я думала, що це вже завершена глава.

Через кілька місяців кашель повернувся, і часті інфекції почали мене турбувати. Наступні ліки не приносили полегшення. Почалися обстеження, а разом із ними — невизначеність, яка зростала з кожним днем очікування результатів.

Діагноз

Після численних обстежень я почула діагноз: лімфома Ходжкіна. У одну мить світ застиг. Слова лікаря долинали до мене ніби крізь туман, а потім настала тиша: важка, гнітюча. З’явилися страх, невіра, сльози, а також відчуття повної розгубленості. У голові панував хаос і тисячі запитань.

Зараз я їжджу до Гданська на хіміотерапію. Ці поїздки стали частиною мого життя. Іноді вони тихі й спокійні, а іноді дуже довгі, сповнені думок, які неможливо зупинити.

Школа та друзі

Сьогодні я вдома, але сумую за школою. За звичайними днями, галасом на перервах і розмовами між уроками. Але найбільше я сумую за своїми друзями, за їхньою присутністю, сміхом, тими короткими миттєвостями, які колись були частиною повсякденного життя.

Багато захоплень

До хвороби я любила кататися на велосипеді, подорожувати та довго гуляти. Це давало мені відчуття свободи. Відчуття, що я можу просто йти чи їхати вперед і на мить забути про все.

У мене також була своя творча сторона. Малювання було для мене способом заспокоїти емоції та зафіксувати думки на папері. Я також любила пекти торти. На кухні я відчувала радість від того, що створюю щось для інших, а макіяж був для мене способом самовираження.

Прошу про підтримку

Хвороба змінила моє життя та повсякденність. Кожен день — це боротьба не лише за здоров’я, а й за можливість нормально жити. Тому я звертаюся з проханням про допомогу. Будь-яка підтримка має для мене величезне значення.