Злоякісна пухлина мозку! Мій 9-річний син Вітек бореться за життя!

Тривожні симптоми

На початку цього року мій син Вітек почав почуватися дивно. У нього з’явилися запаморочення, слабкість і відсутність енергії на те, що раніше приносило йому радість. Це мене дуже стурбувало. Педіатр призначив аналізи крові, проте результати не викликали занепокоєння.

Наприкінці січня мій син раптово почав блювати, тож ми одразу поїхали до лікарні в Ополі. Там йому зробили МРТ голови. Я ніколи не забуду той момент, коли я почула, що в голові мого сина лікарі виявили кілька пухлин.

Нас терміново доправили до лікарні в Катовіце. Наступні обстеження принесли ще гірші новини: хвороба поширилася по всій голові та по спинномозковому каналу. У той момент мій світ зупинився, я не хотіла сприймати цю новину.

Термінові рішення та діагноз

У лікарні все відбувалося дуже швидко. 23 січня Вітеку провели операцію з імплантації шлуночково-черевної клапани, щоб позбутися гідроцефалії, а через три дні лікарі видалили йому більшу частину однієї з пухлин.

Після операції виникли серйозні ускладнення. Мій синочок перестав говорити, втратив рухомість у всіх чотирьох кінцівках, а спілкування з ним стало дуже обмеженим. Я дивилася на свою дитину і запитувала себе: чому саме він?

Потім поставили діагноз: медуллобластома. Злоякісна пухлина головного мозку.

Складний час

Хіміотерапія та радіотерапія дуже ослабили організм мого сина. Лікування триває, і вже сьогодні ми знаємо, що на Вітка чекає ще довга й дуже інтенсивна реабілітація.

Сьогодні мій синочок пересувається на інвалідному візку і потребує допомоги у кожній, навіть найдрібнішій дії. Вітек ще з дитинства бореться з аутизмом. Те, чого нам вдалося досягти за ці роки, розсипалося в одну мить. Він часто плаче і нервує, не розуміючи, що відбувається навколо нього.

Наше повсякденне життя

Сьогодні Вітек перебуває в лікарні у Кракові, де його щодня підтримує тато, який мусив залишити роботу й взяти відпустку, щоб бути поруч зі своїм синочком. Я вагітна, через 2 тижні у мене термін пологів, тому я не можу фізично бути поруч із Вітеком.

У нас є ще 7-річна донечка, яка дуже важко переживає хворобу свого брата. Вона сумує за ним, боїться за нього, не розуміє, чому наше життя раптом змінилося.

Бій Вітка

До того, як захворів, Вітек мав своє маленьке захоплення: потяги. Він міг годинами сидіти біля них, зачаровано дивлячись на них. Сьогодні він стикається з лікарняною реальністю, до якої жодна дитина не готова.

Це дуже важкий час для всієї родини. Кожен день приносить із собою невизначеність, втому та сльози, а організація поїздок до лікарні та зростаючі витрати стають дедалі більшим викликом.

З усією душею прошу підтримати мого сина в цій нерівній боротьбі за здоров’я.